Привіт! Знаєш, у нас квитки на один потяг
Я посміхаюсь, сідаю до вікна поруч тебе
Тут холодно, страшенний протяг
Мов зневіра у себе....

Я б хотіла тебе врятувати,доторком в серце
Прянощами спільних, чорничних ночей
Дістаю із кишені маленьке люстерце
Проте не звожу із тебе очей

Підбираю смішний завиток біля скроні
Помічаю, як поволі падають твої грати
Думками тут, не блукаєш в пероні
Ти маєш шанс, мій світ в руках тримати

Боже, я б так хотіла тебе врятувати
На відстані столика, гарячий, мов чай
Ти змушуєш мене так сильно жадати
Смарагдовий!Ні, не як зазвичай...

Ти можеш увесь світ в руках тримати
Блукати поцілунками у волоссі
Необхіднішим повітря стати
Та ти на відстанні столика. Ще досі.

Плекаєш собі, що звуть "самотою"
Поїзд рушив. І тобі вже час знати:
Я стану саме тою
Хто зможе тебе врятувати....